75-річчя Великої Перемоги   

 Пам'ятаємо

                     Його життя-як спалах зірки

 

          Чи знаєте ви, що прототипом головного героя фільму "В бій ідуть одні старики" є наш земляк Герой Радянського Союзу Верхомій Т.Г.? Тихон Григорович Верхомій народився 9 травня 1917р. в с.ПідліснийОлексинець Городоцького району Хмельницької області. Його батько Григорій Данилович Верхомій , був учасником російсько-японської війни.

А мати ,Ганна Юріївна все життя пропрацювала на землі, виховала 5 доньок і 3 синів. В 30-х роках батьків Тихона Верхомія розкуркулили і вигнали з своєї хати. У 1938 році Тихон закінчив Вінницьку педагогічну школу з відзнакою і був призваний на військову службу , яку проходив в місті Сталіно,де познайомився з маленьким хлопчиком з Краматорська Льоньою Биковим, який дуже хотів стати пілотом. Пройшовши курс навчання в аероклубах Вінниці і Одеси, працював військовим інструктором по підготовці пілотів. Там його у звані лейтенанта і застала війна. Служив в авіації: спочатку-командиром авіаланки ,потім командиром ескадри . З часом дослужився до звання майора, зробив особисто 132 бойових вильоти в тил ворога: проводив розвідку , бомбив стратегічні об’єкти(залізничні станції і ешелони), доправляв партизанам бойову техніку,зброю,продукти і вивозив поранених з партизанських загонів. На Брянському фронті він був хоробрим пілотом, кращим командиром за що нагороджений 2 орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1ступеня, орденом Леніна,зіркою Героя Радянського Союзу. За героїзм під час бойових операцій побратими Тихона Верхомія прозвали «Українським орлом». Доля була до нього поблажлива. Із безвихідних ситуацій він повертався живим. Ось декілька моментів з героїчних подвигів Т. Г.Верхомія. Одного разу повертаючись з бойового завдання,Тихон Верхомій помітив німецький польовий аеродром, координати якого зразу ж передав у штаб Армії. Але його літак помітили і ворожі зенітки почали обстріл. Одночасно почався артобстріл німецького аеродрому радянською артилерією. В результаті перестрілки літак Тихона загорівся. З трудом йому вдалося посадити машину на ворожий аеродром і пересісти на німецький літак, який знаходився недалеко. На ньому і повернувся на свій аеродром. Ця історія ледве не закінчилась для нього трагічно. При підльоті до радянського аеродрому німецький літак почали обстрілювати уже радянські зенітки. Другий раз Тихон Верхомій повернувся з бойового завдання на вороному коні. А зробилось це так. Під час бойового завдання літак Тихона підбили. На щастя приземлився недалеко партизанського загону і за короткий час його знайшла розвідувальна група партизан. Для повернення на аеродром партизани подарували йому коня і допомогли переправитись через лінію фронту. Ще один епізод. Із самого розташування ворога,як говорять ,із під самого носа фашистів,він вивіз командира авіаланки Івана Холодного і його штурмана. Ці пілоти відбомбились, але були збиті зеніткою. Разом з літаком згоріла і рація. Повертаючись з бойового завдання, не знаючи точних координат, Тихон Верхомій ,ризикуючи особистим життям ,спас колег, привіз їх на крилі літака на аеродром. Після поразки у лютому 1943 під Сталінградом Гітлер приказав своїм військовим спеціалістам негайно розробити план-реванш. До середини квітня1943року такий план був готовийі затверджений під кодовою назвою «Цитадель». Згідно цього плану , ворог повинен був виграти битву під Курськом і захватити Москву в обхід. При розгромі німецького штабу ,в якому Тихон Верхомій приймав участь, в полон взяли ворожого генерала, при якому виявили план наступальної операції «Цитадель». План «Цитадель» разом з гітлерівським генералом 21 квітня 1943 року Тихон Григорович особисто доставив в штаб Армії М.Ф. Ватутіна і передав його в Ставку Головного командування радянськими військами. В наслідок цього із Ставки Головного командування поступив наказ про присвоєння Тихону звання Героя Радянського Союзу. Першого травня генерал-полковник М.М. Попов по дорученню М. Ф. Ватутіна вручив Тихону зірку Героя Радянського Союзу. В цей день Тихон Верхомій здійснив свій останній виліт. Йому доручили завдання доставити партизанам боєприпаси і продукти,а з партизанського загону забрати поранених. Це завдання він міг доручити комусь із своїх підлеглих,але полетів сам. З літаком сталася аварія. Він разом з групою партизанів потрапляє в засідку, підготовлену фашистами. У нерівному бою 3 травня 1943 року Тихон Верхомій гине разом з іншими бійцями, не доживши всього 6 днів до свого дня народження. Ескадра Т.Г. прийняла активну участь в підготовці до Орловсько-Курської битви. Вона постійно бомбила вузлові залізничні станції Брянська, Курська і Орла. Велика кількість ешелонів ворога з танками, боєприпасами і живою силою було знищено. В цій битві , яка тягнулась з 5 липня до 23 серпня 1943року Т.Г. Верхомія на жаль вже не було в живих. Після цієї перемоги,наші війська взяли ініціативу у свої руки і не зупинялись до Берліну, до кінцевої мети-повної Перемоги над фашизмом 9 травня 1945року. Після визволення території Лівненського району Орловської області Т.Г.Верхомія і інших воїнів було знайдено в лісі і поховано у парку Танкістів- в центрі м.Орел. За проявлений героїзм у Великій Вітчизняній війні майору Верхомію Тихону Григоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. На його могилі встановлений пам’ятник-б’юст. В музеях м. Орла експонуються його особисті речі:годинник з літака, літня куртка,вирізки з газет, книги і ін… Його ім’ям названа школа в м. Лівни. Бувший комісар партизанського загону ім. Буславського, Сергій Симаков написав книгу про героїчну боротьбу партизан «В лесу при фронтовом» в якій відображені подвиги майора Т. Верхомія. Книга видана Калугським книжковим видавництвом. Один екземпляр цієї книги знаходиться в архіві Кам’янець-Подільського краєзнавчого музею,а решта в музеях Орловської області. Окрім книги про нашого земляка із Городоччини створений художній фільм «В бій ідуть одні старики». Режисер-постановник цього фільму Леонід Федорович Биков зіграв головну роль-командира 2-їескадри капітана Титаренка, прототипа майора Верхомія. Леонід Биков і Тихон Верхомій були близькими друзями ще до війни. У фільмі Леонід Биков точно передав поведінку, характер,нахил до написання віршів, уміння гарно танцювати, співати І грати на музичних інструментах Т. Верхомія. Всі свої переживання, любов до людей Л. Биков вклав в написання сценарію фільму «В бій ідуть одні старики». В цьому фільмі він показав героїзм на війні, возвеличив простих людей, з прекрасною душею і чистою совістю. Таким був сам Леонід Биков, таким був його побратим Тихон Верхомій . Леонід Биков любив співати пісню «Смуглянка», яку він вивчив з хором 2-ї ескадри. Без танців і пісень не міг прожити і дня Тихон Верхомій. Навіть перед останнім вильотом він заспівав свою улюблену пісню і станцював гопак. А улюблена пісня його була «Дожить би до свадьби-женитьби». Але йому не прийшлось бути жонатим. Він загинув у 25-річному віці.