"Запрошуємо у світ книги" (бібліотечний урок).

Мета уроку: знайомство з бібліотекою, з правилами поведінки у бібліотеці; залучення учнів до читання.

Учні 1-го класу з класним керівником Ольгою Миколаївною завітали до сільської бібліотеки. Маленькі читачі дізналися про походження слова "бібліотека", правила поведінки, про цікаві книги та журнали, які є в бібліотеці. З метою зацікавити юних читачів до бібліотеки, прищепити любов до книги з дитинства, була проведена казкова вікторина "З якої казки". А також діти відгадували цікаві відеозагадки, веселились.

+2

 

"Книжечка новенька-дітям до 

серденька" (бібліографічне ревю з учнями 5-го класу).

 

"Жінка-Світоч сучасності"

"Перша і головна заповідь письменника:

Не збреши.

Здавалося б, просто. Та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією-як у альпініста або водолаза..."

Оксана Забужко

19 вересня-60 років від дня народження відомої української письменниці Оксани Забужко.

Оксана Забужко —видатна письменниця, авторка двадцяти книжок різних жанрів (поезія, проза, есеїстика, критичні студії). Випускниця філософського факультету та аспірантури з естетики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії НАН України. На початку 1990-х років викладала україністику в США (Гарвардський, Пенсільванський, Пітсбурзький університети).

Твори Оксани Забужко перекладено у понад двадцяти країнах світу, екранізовано, інсценовано, покладено на музику. Лауреатка численних престижних премій і нагород, премія Центральної і Східної Європи Ангелус за найкращий роман року, виданий польською мовою («Музей покинутих секретів», 2013). Лауреатка Шевченківської премії (2019). Окрім рідної української, володіє ще чотирма мовами - англійською, польською, французькою і російською.

До уваги користувачів бібліотеки збірка повістей та оповідань "Сестро,сестро". Темою однойменного оповідання «Сестро, сестро» є історія сучасної української жінки та її власного виживання на тлі родинної історії, що розгортається в тоталітарному суспільстві. У цьому творі яскраво проявляється ментальність сучасної українки, розкривається терплячість, непересічність, співпереживання, всепереможність, стійкість до перешкод та проблем. Це змалювання катастрофи роду, його сюжет – це туга за неіснуючою, ненародженою сестрою. Зовнішній мотив оповідання складає історія вини Дарці за смерть сестри, а потім і батька. Закінчується твір знаково: «Два життя склалося на те, щоб повністю відкупити твоє власне. Цілих два. Але ти – ти проскочила Дарцю» ....

Нова збірка актуальної публіцистики "І знов я влізаю в танк"-це книга для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які ставить перед українцями сьогодення.

Сама письмениця пише:"Це книга про війну. Тільки не про ту, залізом і кров'ю , що з зими 2014-го прийшла на нашу землю,-а про ту, куди менш видиму оку мирного обивателя, котра ту першу вигодувала, подібно як гнійні мікроби, потрапивши в організм, "вигодовують" йому абцес,-і котрої,на відміну від першої, ніхто не збирається згортати, тож мусимо вчитися в ній жити-з повною свідомістю того, що нас увесь час "стріляють" невидимими кулями....

                      "Пам'ятаємо Героїв"

29 серпня-День пам’яті захисників України, які загинули за незалежний суверенітет і територіальну цілісність України. Для відзначення дня пам’яті та героїзму загиблих захисників було обрано саме цю дату, оскільки її приурочено воєнним подіям на сході України, коли під час Іловайської операції українська армія зазнала найбільших втрат. Пам’ятаємо Героїв

(Віртуальна патріотична сторінка)

Швець Володимир Сергійович

Ще о 20.00 з ним мати говорила по телефону. Близько першої ночі з 3 на 4 серпня його не стало…Страшна звістка прийшла у село Підлісний Олексинець. В зоні АТО, під Волновахою, що на Донеччині, загинув наш односельчанин.

Ця трагедія сколихнула усіх жителів Підлісноолексинецької громади. Усі знали Володимира як доброго, спокійного та скромного хлопчину. Ходив у місцеву школу, потім навчався у Ярмолинецькому професійному ліцеї, після закінчення його їздив на заробітки. Мріяв заробити кошти на власний будинок і машину… Та доля розпорядилась інакше. У січні 2017 року Володимир підписав контракт на військову службу строком на три роки. Пройшов підготовку на Львівщині, далі направили на службу в Донецьк, а потім-зона АТО. У травні був декілька днів у відпустці. Друзі та рідні одразу помітили, як хлопець змужнів, став сильним духом, прикладом справжнього чоловіка та захисника. Мріяв створити свою сім’ю. Та в одну мить погасла свічка його життя. Поховали Володимира з військовими почестями на кладовищі у с. Слобідка Олексинецька. А йому було лише-24роки…

Верхомій Микола Миколайович

Він був десантником…Він був прекрасним чоловіком та люблячим батьком…Він був зразковим селянином…8 квітня 2015 року його не стало.

Микола Верхомій проживав у селі Підлісний Олексинець. З дитинства він пізнав смак гіркоти і труднощів. Хлопець зростав у сім’ї. де крім нього було ще двоє дітей. Через складне матеріальне становище його навчання у звичайній школі періодично чергувалося із навчанням у закладах інтернатного типу. Та ці труднощі не зламали його, а ще більше загартували. Під час навчань у військовій частині в м. Яворів солдат Верхомій зарекомендував себе як неконфліктний, відповідальний , дисциплінований та товариський чоловік, який з розумінням ставиться до проблем інших. Відтак керівництво запропонувало йому залишитися у військовій частині інструктором з водіння. Навчав інших солдат, як правильно керувати військовою технікою та виживати в екстремальних ситуаціях. Він підготував багатьох фахівців, які відбули в зону АТО. На жаль сам вберегтися від нещасного випадку не зміг. Останні прощальні слова на кладовищі, постріли військових і гімн України. Йому було лише-40.

Схилімо наші голови і вшануємо пам'ять наших Героїв, які загинули в зоні АТО за мирне небо над нами, за дитячий сміх, за нашу свободу. Пам’ятаймо Героїв кожної миті, кожної хвилини, кожного дня! Слава Україні! Героям Слава!

К

 

"Мати Тереза – служниця добра" (онлайн урок доброти.)

До 110-річчя від дня народження католицької черниці, фундаторки Ордена милосердя.

Люди, які дійсно вміють любити, не висувають жодних умов. Вони вільні виражати свою любов до всіх людей і навіть любити своїх ворогів.

Мати Тереза

Мати Тереза (1910 – 1997), католицька черниця, фундаторка Ордена милосердя, чернечої кон- грегації, що займається служінням бідним і хворим. У 1979 р. вона була визнана гідною Нобелівської премії миру.

Мати Тереза (Агнес Гонджа Бояджиу) народилася 27 серп- ня 1910 р. у м. Скоп’є (сучасна Північна Македонія, у ті роки – Османська імперія) в албанській родині. У віці 12 років дівчинка ви- рішила стати черницею, у 18 років вступила в конгрегацію лоретських сестер, ірландський католицький орден, що здійснював місіонерську діяльність в Індії.

Спочатку вона працювала в школі для дівчаток у Дарджилингі про- тягом 20 років викладала географію в школі св. Марії неподалік від Калькутти, кілька років була директором цієї школи.

У віці 36 років відчула заклик «залишити монастир і служити бід- ним, живучи серед них». У 1948 р. заснувала Орден милосердя і присвятила себе служінню знедоленим жителям калькуттських нетрів. Коли конгрегація була офіційно визнана церквою, прийняла індійське громадянство (1950). У березні 1997 р. мати Тереза за станом здо- ров’я склала з себе обов’язки ігумені ордену, і її місце зайняла сестра Нирмала. Усе своє життя монахиня самовіддано присвятила служінню смертельно хворим, убогим і безпритульним.

Після довгої хвороби Мати Тереза померла в Калькутті 5 вересня 1997 р. За два роки після смерті з ініціативи Папи Іоанна Павла II Ватикан почав процедуру її канонізації.

150 тисяч прочан заповнили у Римі площу Святого Петра та сусідні вулички, щоб стати свідками церемонії долучення до лику блаженних найвідомішої у світі сестри милосердя. Понтифік відслужив традиційну для таких випадків месу, виголосив формулу беатифікації, після чого з портрета матері Терези, встановленого на фасаді собору святого Петра, зняли простирадло.

Канонізація:

У 1971 р. папа Павло VI нагородив матір Терезу першою премією миру ім. папи Іоанна XXIII.

У 1976 р. вона отримала нагороду «Pacem in Terris».

Після смерті почалася процедура введення матері Терези до числа святих.

19 жовтня 2003 р. Папою Іоаном Павлом ІІ мати Терезу проголо- шено блаженною.

4 вересня 2016 р., під час богослужіння на площі святого Петра у Ватикані, Папа Римський Франциск проголосив Матір Терезу святою.

Заповіти Матері Терези:

Життя – це шанс. Скористайся ним. Життя – це краса. Милуйся нею.

Життя – це мрія. Здійснюй її. Життя – це виклик. Прийми його. Життя – це обов’язок. Виконай його. Життя – це гра. Стань гравцем.

Життя – це цінність. Цінуй його! Життя – це скарб. Бережи його. Життя – це любов. Насолоджуйся нею. Життя – це таїна. Пізнай її.

Життя – це юдоль бід. Перебори усе. Життя – це пісня. Доспівай її.

Життя – це боротьба. Почни її.

Життя – безодня невідомого. Не бійся, вступити в неї. Життя – удача. Шукай цю мить!

Життя таке чудове – не загуби його. Це твоє життя. Борони його.

Вшанування пам’яті:

Пам’ятник Святій Матері Терезії в місті Скоп’є.

Пам’ятник Святій Матері Терезії в місті Москва.

У 2009 р. у м. Скоп’є, де народилась Мати Тереза, відкрито меморіальний будинок-музей.

На честь неї названий Міжнародний аеропорт Тирани імені матері Терези.

На честь неї названий Кафедральний Собор Святої Матері Терези в Приштіні.

На честь її назвали астероїд – 4390 Мадретереза.

З 2013 р. 5 вересня (день її смерті) відзначається як Міжнародний день благодійності.

Про Матір Терезу вийшла низка фільмів: у 1969 р. докумен- тальний фільм, у 1971 р. – «Щось добре для Бога» Малкольма Маггериджа, у 1997 р. був знятий фільм із Джеральдін Чаплін у го- ловній ролі «Мати Тереза. В ім’я найбідніших Бога» режисера Кевіна Конора, у 2003 р. вийшов фільм «Мати Тереза Калькутська» режи- сера Фабриціо Коста.

Люди, які дійсно вміють любити, не висувають жодних умов. Вони вільні виражати свою любов до всіх людей і навіть любити своїх ворогів.

Мати Тереза

 

              "Це моя Україна-це моя Незалежність"

Україна...Золота і чарівна сторона. Земля рясно уквітчана зеленню. Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя. Вистрадавши, виборовши волю, Україна має нині свої державні символи: герб, прапор, і гімн, які уособлюють її історію, її сутність. Україна-вільна, незалежна ! 

 До Дня Державного Пропора, Незалежності України в бібліотеці відбувся поетичний марафон "Це моя Україна, це моя Незалежність".

 

 

"Прийшов Спас в гості до нас"

 

Серпень місяць багатий на такі православні свята, як три Спаси: 14 серпня-Медовий(або Маковій)Спас, 19 серпня-Яблучний Спас, 29 серпня-Горіховий (або Хлібний)Спас. І саме про ці солодкі Спаси з старшими користувачами бібліотеки проведена фолькмандрівка "Прийшов Спас в гості до нас".Мета заходу поглибити знання дітей про звичаї та традиції українського народу.