"Не погасити пам'яті вогонь"

День пам’яті жертв Голодомору – щорічний пам’ятний день в Україні. З метою вшанування пам’яті загиблих, виховання в підростаючого покоління почуття стурбованості долею невинних, сприянню пробудження бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни в бібліотеці проведено урок- реквієм «Не погасити пам’яті вогонь». Оформлена книжкова виставка-пам'ять "Память голоду, пам'ять серця"

+3

 

 

 

Небесна Сотня –

То в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная,

Свою дитину.

Пташиним співом,

Шелестом трави.

Блакитним небом,

Золотим колоссям.

Останній раз,

Як мати, пригорни

Чоло високе

В обрамку волосся.

Небесній Сотні

Шана й молитви,

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий

Боже, освіти.

І в мирі, Господи,

Прийми до Себе.

21 ЛИСТОПАДА В НАШІЙ КРАЇНІ ВІДЗНАЧАЄТЬСЯ ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ. В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ БУЛО БАГАТО ТРАГІЧНИХ ПЕРІОДІВ ТА ПОДІЙ. В НАШ ЧАС В ІСТОРІЮ УВІЙШЛА ЩЕ ОДНА ПОДІЯ – МАЙДАН, ЯКИЙ ЗМІНИВ НАШУ ДЕРЖАВУ ТА НАШ НАРОД І НАШЕ ЖИТТЯ.

Цього дня вшановується патріотизм і мужність громадян, які восени 2004-го та в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору. З нагоди цього свята в бібліотеці оформлена книжкова виставка-пам’ять «Герої не вмирають».

 

9 листопада – свято рідної мови, бо саме завдяки їй ми об'єдналися в один народ, в одну націю, бо як стверджував відомий український письменник Панас Мирний, «найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття».

В бібліотеці до цього свята оформлена книжкова виставка-інсталяція «Ти співуча, ніжна і близька…»

Інформаційна онлайн- хвилинка

Топ-10 цікавих фактів про українську мову

1. Найбільше перекладений літературний твір – "Заповіт" Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.

2. Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово "вороги" – "вороженьки".

3. Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера "п"; на неї також починається найбільша кількість слів. Літера "ф" – найменш уживана. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків прийшли в українську мову з інших мов.

4. Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер. Це слово "дихлордифенілтрихлорметилметан" – назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками.

5. Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один з них – кличний). Це вирізняє українську мову серед східнослов'янських. Сьомий, кличний, існує також в граматиках латини, грецької мови та в санскритській граматиці (як опціональний восьмий відмінок).

6. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові належать до середнього роду.

7. Сучасна українська мова налічує, згідно зі словником Національної Академії Наук України, близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в цей час.

8. Офіційно вважається, що після видання "Енеїди" Котляревського українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.

9. В українській існує три форми майбутнього часу! Проста, складна і складена. Майбутній час першої особи однини недоконаного виду в українській має іншу форму без префікса: знатиму, говоритиму, робитиму тощо.

10. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?"

 

«Село моє, для мене ти єдине»

Село моє!

Для мене ти єдине,

Для мене ти найкраще на землі,

Частина серця і країни,

Прийми мої всі радощі й жалі.

Моє село-краплиночка на карті,

У світі невідоме, та дарма.

Але чого без нього були б варті

Ми з Вами, кожен зокрема.

Наразі всім, хто цікавиться історією своєї маленької Батьківщини, свого роду дуже цікава книга- книга історія, розписана з найменшими дрібницями:

« Слобідка Підлісноолексинецька»

(енциклопедія села)

1595-2015

Автори книги:

Рудь Анатолій Володимирович, доктор філософії в галузі технічних наук, академік МАНЕБ, заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри сільськогосподарських машин і механізованих технологій інженерно-технічного навчально-наукового інституту Подільського державного аграрно-технічного університету, колишній житель с. Слобідки Підлісноолексинецької.

Колодій Леонід Нікіфорович, воїн-інтернаціоналіст, учасник бойових дій, військовий пенсіонер, житель с. Слобідки Підлісноолексинецької.

Снігур Олександр Семенович, член Національної спілки журналістів України, почесний громадянин смт Ярмолинці, колишній житель с. Слобідка Олексинецька.

Книга складається з 12 розділів:

1.Село, народжене в обіймах лісу (історія народження села);

2.Основні віхи становлення та розвитку Слобідки Підлісноолексинецької;

3.Вулиці села(карта села , назви вулиць, та номери хатів);

4.Життєві історії слобідчан (світлини, життєві історії кожної сім’ї) );

5.Мати берегиня роду (багатодітні матері-матері -героїні);

6.Знані люди села;

7.Керівники та спеціалісти;

8.Ніхто не забутий, ніщо не забуто;

9.Воїни-інтернаціоналісти;

10.Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

11.Нагороди за бойові та трудові заслуги;

12.Довгожителі села.

Слобідка Підлісноолексинецька-невеличке село на Городоччині, а яка цікава історія!

Читаємо, згадуємо, дізнаємось, вивчаємо, пам’ятаємо.

"Країна дивовижних мешканців Джанні Родарі. "

Цікаві факти. Майбутній літератор Джанні Родарі рано втратив батька: власник невеликої пекарні Джузеппе помер, коли синові було близько десяти. У дитинстві Родарі часто хворів, але вже з раннього віку стало ясно, що хлопчикові подобається творчість: він із задоволенням малював, грав на скрипці, писав вірші і багато читав. У дитинстві мріяв стати художником, потім захоплювався музикою, а пізніше мріяв стати винахідником іграшок. І не звичайних, а зовсім нових, неймовірних, які б змогли бути цікавими дуже довго. Новинка! Сбивает с ног хулигана за 1 секунду Джанні три роки присвятив грі на скрипці. Грошей на навчання не було, тому Родарі навчався в духовній семінарії, так як учнів там й годували, і одягали. У 17 років почав викладати в початкових класах місцевих сільських шкіл. Йому подобалося працювати з дітьми, придумувати для своїх учнів забавні і повчальні історії. В Італії Джанні Родарі довгий час залишався невідомий як письменник, та й сам себе він сприймав лише як журналіста. Джанні Родарі був атеїстом. У 1967 році літератора визнали найкращим письменником Італії, а в 1970-му він отримав найпрестижнішу премію Ханса Крістіана Андерсена і став всесвітньо відомий. Як писав Джанні Родарі в своїй єдиній книжці для дорослих ( «Граматика фантазії»), «в дійсність можна увійти з головного входу, а можна влізти в неї – і це куди забавніше – через кватирку». Сам він так завжди і робив. За казками Джанні Родарі знято кілька картин і створено більше десятка мультфільмів. В останні роки свого життя, він вже нічого не писав, але продовжував активно займатися просвітницькою роботою серед дітей.

Читаючи книжки Джанні Родарі, ніби разом з її героями потрапляєш в захоплюючі пригоди.

До уваги юних користувачів бібліотеки "Пригоди Цибуліно". У чудовій казковій повісті письменника розповідається про пригоди веселого цибуляного хлопчика Цибуліно та його друзів, які разом захищають скривджених і відновлюють справедливість.

На її сторінках ти зустрінеш майстра Виноградинку, кума Гарбуза та інших чесних трудівників, веселих Полуничку, Редисочку, графа Вишеньку, які допомагають Цибуліно подолати злих і жорсто¬ких синьйора Помідора та принца Лимона.

А чи побували ви на планеті, де Новий рік круглий рік? Тут немає грошей, хоча є магазини, продавці яких з нетерпінням чекають покупця, щоб просто віддати йому товар. Тут будують палаци, наповнюють їх меблями і фарфоровим посудом тільки для того, щоб це усе можна було ламати і крушити. Тут транспортний засіб - іграшка-гойдалка коник. І скрізь новорічні ялинки, на яких ростуть іграшки і гірлянди. Тут дощ цукерковий, тротуари біжать, а в ресторанах подають суп з фаршированої цегли і шашлик із заліза, причому усе це не лише цілком їстівно, але і дуже смачно. І тут дуже шанують хлопченят-землян. І на це є своя причина… а що ж було далі? Прочитай книжку "Планета Новорічних Ялинок" і про все дізнаєшся.

А ви знали, що є країна брехунів?

А книжка "Подорож Голубої Стріли" вам про це розповість.

До книжки входять дві казки : "Подорож Голубої Стріли" - про різдвяну чарівну подорож іграшкового поїзда "Голуба Стріла" та його лялькових пасажирів, і "Джельсоміно у Країні брехунів", яка розповідає про незвичайні пригоди хлопчика Джельсоміно і його друзів у дивній Країні брехунів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Самобутній майстер слова

Борис Олійник

МАТИ СІЯЛА СОН

Мати сіяла сон

під моїм під вікном,

А вродив соняшник.

І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман,

А мені — сонячно.

Мати сіяла льон

під моїм під вікном,

А зійшло полотно.

І тепер: хоч яри, хоч вітри крізь бори,

А я йду все одно.

Мати сіяла сніг,

щоб він м’яко — до ніг,

А вродило зілля.

І хоч січень січе, а мені за плечем

Журавлі журавлять.

Мати сіяла хміль,

щоб дівчат звідусіль

Станом я знаджував,

А вони, як на сміх, проминали всі.

Все ж одна — зважилась.

Мати вибрала льон.

І вино вже давно

Хмільно так хмелиться.

І з-під крил журавлиних

мені під вікно

Листопад стелиться.

Тільки квітом своїм

при моєму вікні

Не опав соняшник.

Я несу його в світ,

щоб не тільки мені,

Щоб і вам — сонячно.

 

22 жовтня-85 років від дня народження видатного українського поета і громадського життя, лауреата Шевченківської премії академіка Бориса Ілліча Олійника.

Цікаві факти

Борис Олійник народився в родині службовця. Батько поета працював спочатку шахтарем, а пізніше — редактором районної газети. У 1943 р. батько загинув на війні. Вірші почав писати в шкільному віці. Одинадцять років очолював парторганізацію СП України і пишався тим, що за ці роки ніхто з письменників не був виключений з її лав або посаджений за ґрати. У журналістиці пройшов шлях від простого кореспондента до головного редактора. Усе своє життя Олійник був комуністом. Вважав комунізм найпередовішою ідеологією. Творчий доробок митця становить понад 40 книг віршів, есе і статей. Багато творів поета покладені на музику. Олійник став лауреатом чисельних премій, в тому числі державної імені Шевченка, імені Вернадського та премії імені Шолохова. 2012 року кандидатуру Олійника висували на здобуття Нобелівської премії з літератури. Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік). У 1980—1991 депутат Верховної Ради УРСР X, XI скликань. Що зробив Борис Олійник для України Борис Олійник, по суті, зупинив будівництво промвузла у Каневі, що загрожувало усипальниці Т. Г. Шевченка. Ще у Верховній Раді УРСР виступив проти зведення мосту через Хортицю, що й змусило урядовців відкласти реалізацію свого наміру. У 1995 року Борису Іллічу присвоєне звання «Почесний громадянин Канева». Був одним із тих, хто через пресу заблокував будівництво АЕС в Криму і під Чигирином та каналу Дунай-Дніпро, через який би пішов в Україну весь бруд Європи. Саме Олійник вручив від імені інтелігенції України маршалу Язову клопотання про звільнення від військово-політичного училища приміщень Києво-Могилянської академії. Маршал наклав позитивну резолюцію. У травні-червні 1986 року одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в «Литературной газете» (Москва), «Випробування Чорнобилем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців. На початку липня 1988 року на XIX конференції КПРС у Москві Борис Олійник, зупинившись на сталінському терорі 1937 року, цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так: «А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з’ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія». Тобто саме він першим на державному рівні 1988 року в Кремлівському Палаці сказав про Голодомор в Україні, запропонувавши створити «Білу книгу» про чорні діла 1932—1933 років. Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьмы»). А також він побував в зоні Югославської трагедії.