"Пам'яті Героїв Крут"

                                               (Патріотична година)                                                                                                  Ще юнаки, ще майже діти,

 А навкруги і смерть, і кров.

 «На порох стерти, перебити!» –

 Іде на Київ Муравйов.

 Полків його не зупинити,

 Та рано тішаться кати:

 Коли стають до зброї діти,

 Народ цей — не перемогти!

 Микола Луків

 Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді – студентам і гімназистам – які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути та поклали найдорожче на вівтар свободи – власні життя. Нехай пам'ять про них, що загинули під крутами в боротьбі за волю України , буде вічною.

До Дня пам'яті героїв Крут в бібліотеці оформлена книжкова виставка-пам'ять "Нам не забути славу Крут" , з учнями старших класів проведено патріотичну годину "Пам'яті Героїв Крут".

 

 

            "Кіборги на захисті Вітчизни"

                                             (патріотичний екскур)

          16 січня в Україні в Україні відзначається День пам'яті "кіборгів", які захищали Донецький аеропорт з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015року. "Кіборгами" нескорених українців назвав сам ворог. Мовляв, тільки роботи здатні вистояти в таких нелюдських умовах. Україна отримала нових Героїв.

Одним із них є уродженець с. Підлісний Олексинець, наш земляк Шиян Віктор Миколайович. Доброволець, патріот, наш Герой і гордість України. Віктор пішов добровольцем в АТО в серпні 2014 року. Проходив військову підготовку на Житомирському полігоні. В листопаді 2014 року перекинули в Донецьку область, обороняли населений пункт-Водяне. Грудень 2014-січень 2015р. перебував в Донецькому аеропорту. З цього пекла вийшов з 20 на 21січня2015р. одним з останніх, хто залишився в живих. Із ним ще 12 чоловік. Був командиром гранатометників.

Має чотири державні нагороди. Орден за мужність lll ступеня вручив йому Президент України П. Порошенко. Служив в десантно-штурмовому 90-му батальйоні 81-ої десантно-штурмової бригади.

Легендарна оборона Донецького аеропорту тривала 242 доби, стала найбільш героїчною і трагічною в неоголошеній війні Росії проти України. Це велика рана, яка назавжди залишиться в нашій пам'яті, в історії України.

Честь і слава Героям, захисникам України! Хай Господь їх береже!

Слава Україні! Героям слава!

  "Витязь невмирущого слова"                            

           Онлайн- літературна візитка

 

 

                    Можна все на світі вибирати, сину,                                                                                                           Вибрати не можна тільки Батьківщину.

                                                 Василь Симоненко 

         Василь Симоненко - поет-шестидесятник, який загинув від побиття у МВС.                                          Симоненко Василь Андрійович народився 8 січня 1935 на Полтавщині. Український поет, журналіст-дисидент, помер у віці 28 років 13 грудня 1963 року в Черкасах після побиття співробітниками міліції. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.    Для української нації поет є одним з борців за культурний і національний суверенітет. Він повторював, що Україна - єдина у своєму роді, її треба берегти і любити.                                  Цікаві факти:

     Виховувався лише мамою-колгоспницею та дідусем. До школи малому приходилося ходити пішки більше 9 км, але закінчив її з золотою медаллю. Він дуже обдарованою дитиною, мав гарну пам’ять та гострий розум.

У 1952 році вирішує пов’язати своє життя з журналістикою. Вступив до Київського університету ім. Т. Шевченка де навчався разом з Б. Олійником, Т. Коломієць та Б. Рогозою та А. Москаленком. Саме в студентські роки в нього загорається іскра до творчості та поезії зокрема.

Працював у редакціях трьох газет: «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета» в якості кореспондента.

Товаришував з Л. Костенко, І. Драчем та А. Горською, разом з якими відвідував Клуб творчої молоді у Києві.

Василь Симоненко горів бажанням запалити національне відродження. Разом зі своїми товаришами-шістедесятниками він займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського народу. За його участю було відкрито таємні братські могили жертв сталінських репресії на Васильківському та Лук’янівському кладовищах та у Биківнянському лісі, тим самим підписуючи собі смертний вирок.

Симоненко був постійно під наглядом КДБ. У 1952 році його жорстоко побили міліціонери. З чого часу його стали мучити гострі болі в боці, після чого йому діагностували рак нирок. Майже всі друзі відвернулись від нього, побоюючись розправи збоку радянської влади.

За все коротке життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша і грім» (збірка поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотрон». Його вірші вийшли друком у Мюнхені. Решта праць вийшла вже після смерті поета за допомогою його друзів.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

 «Віншування-привітання».

Етнографічна вервечка  

 

  

          Зимовий цикл свят є найбільш популярним і очікуваним у українців. Ці свята є найбільш таємничими, урочистими і «родинними», вони обіцяють здійснення мрій кожному, хто вірить у чудеса. Особливо цих свят з нетерпінням чекають діти. Вони пов’язані з приємними сюрпризами, надіями на чарівне виконання бажань, вірою, що все  загадане здійсниться.

   Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли сім’я створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру-Свят-вечір, що припадає на 6 січня. Цього дня кожна родина готувала першу кутю. Її називають багатою, оскільки господиня мала наготувати 12 страв.

   Найголовніша обрядова страва-кутя, її традиційно виготовляють з пшеничного зерна. Святвечір, або багата кутя,-суто родинне свято. Його справляють ввечері, коли за обрядовим столом збираються лише члени сім’ї: хто ж спізниться, той «цілий рік блукатиме поза хатою». А коли на небосхилі з’являлася перша надвечірня зірка, вся родина сідала за багатий стіл.

Ніч перед Різдвом-свята ніч,  в кожному домі горіло світло, співали колядок, урочисто зустрічаючи народження Божого сина.

  Першим і найбільшим святом вважається Різдво. За церковним календарем- це народження Ісуса Христа. Народження Божого Сина оспівує наш народ  у своїх піснях-колядках і щедрівках. Колядки і щедрівки є невід’ємними і  чи не найголовнішими елементами Різдвяних і всього зимового циклу свят.