Самобутній майстер слова

Борис Олійник

МАТИ СІЯЛА СОН

Мати сіяла сон

під моїм під вікном,

А вродив соняшник.

І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман,

А мені — сонячно.

Мати сіяла льон

під моїм під вікном,

А зійшло полотно.

І тепер: хоч яри, хоч вітри крізь бори,

А я йду все одно.

Мати сіяла сніг,

щоб він м’яко — до ніг,

А вродило зілля.

І хоч січень січе, а мені за плечем

Журавлі журавлять.

Мати сіяла хміль,

щоб дівчат звідусіль

Станом я знаджував,

А вони, як на сміх, проминали всі.

Все ж одна — зважилась.

Мати вибрала льон.

І вино вже давно

Хмільно так хмелиться.

І з-під крил журавлиних

мені під вікно

Листопад стелиться.

Тільки квітом своїм

при моєму вікні

Не опав соняшник.

Я несу його в світ,

щоб не тільки мені,

Щоб і вам — сонячно.

 

22 жовтня-85 років від дня народження видатного українського поета і громадського життя, лауреата Шевченківської премії академіка Бориса Ілліча Олійника.

Цікаві факти

Борис Олійник народився в родині службовця. Батько поета працював спочатку шахтарем, а пізніше — редактором районної газети. У 1943 р. батько загинув на війні. Вірші почав писати в шкільному віці. Одинадцять років очолював парторганізацію СП України і пишався тим, що за ці роки ніхто з письменників не був виключений з її лав або посаджений за ґрати. У журналістиці пройшов шлях від простого кореспондента до головного редактора. Усе своє життя Олійник був комуністом. Вважав комунізм найпередовішою ідеологією. Творчий доробок митця становить понад 40 книг віршів, есе і статей. Багато творів поета покладені на музику. Олійник став лауреатом чисельних премій, в тому числі державної імені Шевченка, імені Вернадського та премії імені Шолохова. 2012 року кандидатуру Олійника висували на здобуття Нобелівської премії з літератури. Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік). У 1980—1991 депутат Верховної Ради УРСР X, XI скликань. Що зробив Борис Олійник для України Борис Олійник, по суті, зупинив будівництво промвузла у Каневі, що загрожувало усипальниці Т. Г. Шевченка. Ще у Верховній Раді УРСР виступив проти зведення мосту через Хортицю, що й змусило урядовців відкласти реалізацію свого наміру. У 1995 року Борису Іллічу присвоєне звання «Почесний громадянин Канева». Був одним із тих, хто через пресу заблокував будівництво АЕС в Криму і під Чигирином та каналу Дунай-Дніпро, через який би пішов в Україну весь бруд Європи. Саме Олійник вручив від імені інтелігенції України маршалу Язову клопотання про звільнення від військово-політичного училища приміщень Києво-Могилянської академії. Маршал наклав позитивну резолюцію. У травні-червні 1986 року одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в «Литературной газете» (Москва), «Випробування Чорнобилем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців. На початку липня 1988 року на XIX конференції КПРС у Москві Борис Олійник, зупинившись на сталінському терорі 1937 року, цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так: «А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з’ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія». Тобто саме він першим на державному рівні 1988 року в Кремлівському Палаці сказав про Голодомор в Україні, запропонувавши створити «Білу книгу» про чорні діла 1932—1933 років. Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьмы»). А також він побував в зоні Югославської трагедії.