"Пам'ятаємо Героїв"

29 серпня-День пам’яті захисників України, які загинули за незалежний суверенітет і територіальну цілісність України. Для відзначення дня пам’яті та героїзму загиблих захисників було обрано саме цю дату, оскільки її приурочено воєнним подіям на сході України, коли під час Іловайської операції українська армія зазнала найбільших втрат. Пам’ятаємо Героїв

(Віртуальна патріотична сторінка)

Швець Володимир Сергійович

Ще о 20.00 з ним мати говорила по телефону. Близько першої ночі з 3 на 4 серпня його не стало…Страшна звістка прийшла у село Підлісний Олексинець. В зоні АТО, під Волновахою, що на Донеччині, загинув наш односельчанин.

Ця трагедія сколихнула усіх жителів Підлісноолексинецької громади. Усі знали Володимира як доброго, спокійного та скромного хлопчину. Ходив у місцеву школу, потім навчався у Ярмолинецькому професійному ліцеї, після закінчення його їздив на заробітки. Мріяв заробити кошти на власний будинок і машину… Та доля розпорядилась інакше. У січні 2017 року Володимир підписав контракт на військову службу строком на три роки. Пройшов підготовку на Львівщині, далі направили на службу в Донецьк, а потім-зона АТО. У травні був декілька днів у відпустці. Друзі та рідні одразу помітили, як хлопець змужнів, став сильним духом, прикладом справжнього чоловіка та захисника. Мріяв створити свою сім’ю. Та в одну мить погасла свічка його життя. Поховали Володимира з військовими почестями на кладовищі у с. Слобідка Олексинецька. А йому було лише-24роки…

Верхомій Микола Миколайович

Він був десантником…Він був прекрасним чоловіком та люблячим батьком…Він був зразковим селянином…8 квітня 2015 року його не стало.

Микола Верхомій проживав у селі Підлісний Олексинець. З дитинства він пізнав смак гіркоти і труднощів. Хлопець зростав у сім’ї. де крім нього було ще двоє дітей. Через складне матеріальне становище його навчання у звичайній школі періодично чергувалося із навчанням у закладах інтернатного типу. Та ці труднощі не зламали його, а ще більше загартували. Під час навчань у військовій частині в м. Яворів солдат Верхомій зарекомендував себе як неконфліктний, відповідальний , дисциплінований та товариський чоловік, який з розумінням ставиться до проблем інших. Відтак керівництво запропонувало йому залишитися у військовій частині інструктором з водіння. Навчав інших солдат, як правильно керувати військовою технікою та виживати в екстремальних ситуаціях. Він підготував багатьох фахівців, які відбули в зону АТО. На жаль сам вберегтися від нещасного випадку не зміг. Останні прощальні слова на кладовищі, постріли військових і гімн України. Йому було лише-40.

Схилімо наші голови і вшануємо пам'ять наших Героїв, які загинули в зоні АТО за мирне небо над нами, за дитячий сміх, за нашу свободу. Пам’ятаймо Героїв кожної миті, кожної хвилини, кожного дня! Слава Україні! Героям Слава!

К